Класифікація рекреаційної діяльності за напрямками | Реферат
Учебные материалы


Класифікація рекреаційної діяльності за напрямками | Реферат



Карта сайта sharonbooks.ru

ПЛАН

1.

Соціальний туризм

2.

Молодіжний і дитячий туризм

3.

Сільський (зелений) туризм

4. Оздоровчо-спортивний туризм

Список використаної літератури

Класифікувати рекреаційну діяльність можна за різними ознаками: за територіальними (внутрішній та виїзний), за динамікою проведення (спортивний, класичний, естрім) тощо.

За видами діяльності переважно виділяють наступні види рекреаційної діяльності:

·

Соціальний туризм

Важливою складовою туристської діяльності в Україні є соціальний туризм. Це організація змістовного оздоровлення та відпочинку широ­ких верств населення за найнижчими доступними цінами, зорієнтова­ними лише на потреби відновлення матеріальної бази.

Упродовж останніх років розвитком соціального туризму опікують­ся чимало структур, об"єднань, підприємств і організацій різних форм власності та відомчого підпорядкування. Однак найповніше і найефек­тивніше соціальний туризм знаходить свій прояв у межах профспілко­вої системи, більшість підприємств і організацій якої входять до закри­того акціонерного товариства з туризму та екскурсій «Укрпрофтур».

ЗАТ «Укрпрофтур» є найбільшим в Україні туристичним об"єднанням. У його складі діють 77 власних туристських господарств (готелів, туристсько-оздоровчих комплексів, пансіонатів, туристських баз і табо­рів) загальною місткістю близько 20 тис. ліжко-місць; 80 бюро подоро­жей та екскурсій та інші підрозділи.

За період 1953 — 2000 pp. туристсько-екскурсійні підприємства й ор­ганізації профспілок України надали послуги більш як 115 млн туристів і 800 млн екскурсантів.

Основними напрямами діяльності підприємств ЗАТ «Укрпрофтур» на сучасному етапі є оздоровлення у власних господарствах, організація транспортних туристських подорожей по Україні, екскурсійне обслуго­вування усіх верств населення, надання автотранспортних послуг та послуг підприємств громадського харчування, а також інші види діяль­ності. Всього перелік послуг, які надає система профспілкового туризму, становить близько 30 найменувань.

З метою оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи, насамперед дітей, товариством реорганізовано частину туристських закладів у пансіонати з лікуванням і туристсько-оздоровчі комплекси, що поряд з активним відпочинком надають ліку­вальні послуги. Усі вони мають ліцензії Міністерства охорони здоров"я України на право надання медичних послуг. Створено лікувальну базу, укомплектовано штат медичного персоналу, підготовлено склади лікарсь­ких препаратів тощо. Для оздоровлення дітей широко використову­ються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продук­ти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути. Всього в системі ЗАТ «Укрпрофтур» нині діє понад 20 лікувально-оздоровчих закладів. За період 1993 — 2000 pp. у туристських підприємствах проф­спілок оздоровлено понад 500 тис. осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів такого профілю інших відомств, що визначені постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 5 серпня 1997 р. № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

·

Молодіжний і дитячий туризм

Майбутнє кожної держави — це її підростаюче покоління. Діти й підлітки становлять 21,5 %, або близько 11 млн чол., загальної кількості населення України. Виходячи з цього, постає потреба вироблення сис­темного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духов­ному й фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у ньо­го почуття громадської свідомості та патріотизму.

Державна туристична адміністрація України, інші міністерства та відомства реалізують державну молодіжну політику в контексті вико­нання загальнодержавної програми «Молодь України».

Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї кате­горії населення країни. Так, упродовж 2000 р. в різних типах оздоров­чих закладів усіх форм власності відпочивали понад 3 млн дітей і підлітків, близько 40 тис. школярів і студентів здійснювали туристські подорожі за кордон. Крім того, екскурсійні послуги надано 3,5 млн дітей та підлітків.

Серед туристських підприємств, які спеціалізуються на молодіжно­му туризмі, найбільшим залишається AT «Супутник-Україна». Незва­жаючи на те що система ринкових відносин зруйнувала монополію «Супутника» на цей вид туризму, він є одним з провідних у цій сфері. У системі «Супутника» близько 40 підрозділів, які працюють в усіх регіонах країни, укомплектовані професійними кадрами і мають власну матеріальну базу: у Києві — готель «Мир», у Луганську — «Дружба», в Одесі — «Юність», туристські комплекси в Запорізькій та Черкаській областях, молодіжний центр «Верховина» в Закарпатській області, влас­ний автобусний парк. AT «Супутник-Україна» має всі можливості для якісного обслуговування дітей та молоді на туристських маршрутах України і відпочинку та оздоровлення молоді за кордоном. З цією • метою підготовлено низку спеціалізованих програм, наприклад «Пре­зидентський клас», «Т. Г. Шевченко — великий син українського народу», пізнавальні екскурсійні програми в Києві та в усіх обласних центрах України.

Водночас матеріальна база, що перебуває під юрисдикцією різних міністерств і відомств, не використовується в повному обсязі, а цільові кошти зі спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються з дер­жавного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей і молоді, не завжди використовуються за призначенням. Ринкові відносини витісни­ли екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали доступними хіба що для іноземців.

У зв"язку з цим конче потрібні координація діяльності всіх міністерств і відомств, проведення протекціоністської (передусім фінансової) полі­тики з боку держави. Це насамперед упровадження спеціалізованих навчальних туристських програм залежно від вікових та освітніх особ­ливостей дітей і молоді, виконання програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

·

Сільський (зелений) туризм

Сільський (зелений) туризм, або агротуризм, є одним з видів еколо­гічного туризму, який останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерно, що в розвинених країнах світу такий вид відпо­чинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам"ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажан­ня — взяти участь у сільськогосподарських роботах.

Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних ре­гіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати в при­ватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище. За агротуризмом в Україні велике май­бутнє.

Яскравою ілюстрацією може бути 3-річний досвід становлення сільсько­го туризму на Жовківщині, зокрема на Жовківському Розточчі. У 70 — 80-х pp. це була в основному база відпочинку. Як і в інших рекреацій­них районах, у цей період сільські жителі реалізували відпочиваючим домашні продукти і дари лісу. Разом з тим у 90-ті pp. інтерес до цього регіону зростає з погляду релігійного (Крехівський монастир), еколо­гічного (заповідник і національний парк) та міжнародного (близькість до Польщі) туризму. Саме на цей період припадає занепад рекреацій­них баз на Розточчі. Тому ініціатива громадських організацій і місце­вих органів щодо розвитку осередків сільського туризму виявилась досить актуальною. Було створено Жовківський осередок туризму з п"ятьма базовими пунктами (Жовква і чотири розтоцьких села). На початок 2000 р. він налічував 20 сільських садиб, що могли одночасно обслуговувати до 90—100 чол. Обов"язковим елементом розвитку сільського туризму на Жовківщині були заняття й тренінги з організа­торами туризму та власниками садиб. У 1999 р. впродовж першого туристського сезону було прийнято 45 осіб з різних регіонів України, в тому числі учасників Всеукраїнського семінару з сільського туризму (травень 1999, Жовква). Окремі акції організовувались для туристських груп гостей з Польщі й Канади — сільські фестини. Відроджуються запрошення шкільних груп з різних регіонів України для ознайомлення з природою, історією та культурою цього краю.

Жовківський досвід ілюструє можливість розвитку на територіях, де існують багаті природні й культурні туристські ресурси, сільського ту­ризму, який синтезує в собі кілька напрямів туризму (відпочинковий, пізнавальний, активний), а полем його реалізації є сільська місцевість та довкілля, що її оточує.

Водночас розвиток цього виду туризму в нашій країні відбувається досить спонтанно. Створена в Україні в 1996 р. Спілка сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму об"єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваю­чих, проводять освітньо-правову та інформаційну роботу, допомагають у просуванні турпродукту сільських господарів на туристський ринок. Найактивніше такі осередки діють в Автономній Республіці Крим, За­карпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській та Полтавській областях.

Серед проблем розвитку сільського (зеленого) туризму найголовні­шою є визначення правового статусу цього виду діяльності. На спільному засіданні Колегії Держкомтуризму та Комітету Верховної Ради Украї­ни з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (16 жовтня 1999 p., Ужгород) розглядалося питання розробки важелів стимулювання розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні. Було прийнято рішення про опрацювання спільно з Міністерством аграрної політики України та Спілкою сприяння розвитку сільського (зелено­го) туризму пропозицій до проекту Закону України «Про особисте підсобне господарство». Вважається за доцільне віднесення діяльності з приймання та обслуговування туристів і відпочиваючих на базі осо­бистих підсобних господарств до підсобної діяльності сільського насе­лення.

Український сільський туризм може стати візитною карткою нашої держави на міжнародному туристському ринку, про що свідчить ба­жання іноземців познайомитись з історичним та природним потенціа­лом України.

Тематика й види екскурсій, які можна проводити і в сільській місце­вості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні події, жили відомі діячі суспільного й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місце­вості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв, як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах (у школах або при клубах). Саме працівники й активісти цих осередків організовують і проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

Восени 1999 р. було видано перший каталог «Сільські садиби Гуцульщини», яким скористалися сотні сімей (українців та іноземних громадян, які працюють в Україні), що на новорічні та різдвяні свя­та обрали саме такий вид відпочинку. На початку 2000 р. вийшов у світ довідник-каталог «Відпочивайте в українському селі», де зібрано адреси господарств з різних регіонів України, які готові прийняти гостей.

Отже, сільський (зелений) туризм в Україні набуває дедалі більшого поширення.

· Оздоровчо-спортивний туризм

У межах вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий вид діяльності — оздоровчо-спортивний туризм. Цей унікальний сег­мент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів. Він поєднує в собі спорт і відпочинок, виховує патріотизм і національну самосвідомість.

Оздоровчо-спортивний туризм має не лише велике соціальне значен­ня, а й економічну ефективність. Фахівці підрахували, що людина, яка активно займається оздоровчо-спортивним туризмом, щороку заоща­джує для державного бюджету кошти, еквівалентні майже 400 дол. США (виплати з фонду соціального страхування на лікування, непраце­здатність, оздоровлення тощо), тоді як держава витрачає на це лише 1 дол. США за рік.

З розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності колишня сис­тема управління туризмом була зруйнована. Величезні проблеми, по­в"язані з економічною кризою, перебудовою системи управління держа­вою, не могли не позначитися і на спортивно-оздоровчому туризмі, який на перших порах втратив свою популярність у суспільстві.

Однак історія оздоровчо-спортивного туризму свідчить, що масовим цей рух стає лише за умови стабільної економічної ситуації, коли створені порівняно достатні матеріальні умови життя та забезпечене зростання реальних доходів населення.

Відсутність державного фінансування призвела до того, що структури управління оздоровчо-спортивним туризмом, які існували раніше, в основ­ному припинили свою діяльність. Організацією, що взяла на себе функції координації діяльності оздоровчо-спортивного туризму, є Міжнародна туристсько-спортивна спілка (МТСС). Вона була створена в 1990 р. на громадських засадах і є правонаступницею Управління самодіяль­ного туризму при Центральній раді по туризму та екскурсіях. Членами МТСС є країни СНД і Балтії, у тому числі й Україна.

Основні напрями роботи МТСС — координація загальної стратегії розвитку спортивно-оздоровчого туризму в країнах СНД і Балтії, ство­рення єдиного правового туристського простору; розробка загальних нормативних документів для держав —членів співдружності країн СНД і Балтії, створення міжнародних туристських маршрутів; проведення міжнародних ярмарків туристських послуг.

Україну як дійсного члена МТСС представляє Туристична спортивна спілка (ТСС), створена одночасно з МТСС (грудень 1990 p.). Ця гро­мадська організація працює на основі затвердженого статуту і має на меті об"єднання зусиль членів Спілки та координацію їх діяльності щодо сприяння розвитку спортивно-оздоровчого туризму в Україні.

На кінець 1990-х pp. такі організації, як Харківська обласна ТСС, Вінницька ТСС, Дніпропетровська ТСС, Федерація спортивного туриз­му республіки Крим, Одеський обласний спортивно-туристський клуб «Одеса», Севастопольський клуб туристів, Миколаївський клуб мандрівників, AT «Гірський клуб», Донецький обласний клуб туристів і «Гірська спілка» м. Одеси входять до складу МТСС як дійсні члени.

У 1991 р. було укладено Угоду про співробітництво в галузі туризму країн СНД, створення єдиного правового туристського простору, засто­сування єдиної міжнародної системи класифікації та стандартизації туристських послуг. Для розвитку цієї угоди МТСС розробила й ухва­лила на основі Загальної декларації прав людини, Міжнародної хартії фізичного виховання (ЮНЕСКО), Хартії туризму та Кодексу туриста (ВТО) «Міжнародну хартію спортивного туризму» з 10 статей. У ній, зокрема, сказано, що спортивний туризм як всеохоплююча форма оздо­ровчого, спортивного, пізнавального туризму та мандрівок є найефек­тивнішим напрямом сучасного розвитку світового туризму.

Характерною ознакою спортивно-оздоровчого туризму є різнома­нітність форм і багатоваріантність програм його організації та розвит­ку: спортивні походи, чемпіонати, змагання, експедиції тощо. Загальна доступність спортивно-оздоровчого туризму сприяє масовій участі лю­дей, особливо молоді, у природничо-пізнавальних походах, експедиціях та інших туристських акціях з активними засобами пересування на маршрутах.

Туристські організації, що прийняли хартію, зобов"язалися активно взаємодіяти з громадськими організаціями, парламентськими та урядо­вими органами країн СНД і Балтії у розвитку оздоровчо-спортивного туризму; допомагати спортивним туристським групам здійснювати спортивні походи територією своєї країни; сприяти становленню єди­ного туристського простору, максимальному спрощенню паспортно-візо­вих, митних та інших формальностей для переміщення туристів по те­риторії країни; не допускати дискримінації щодо вибору маршруту походу і мандрівки; захищати довкілля й туристське середовище, пам"ят­ки історії та культури; проводити профілактичні роботи для запобігання нещасним випадкам і гарантування безпеки туристів.

22 — 23 лютого 1997 р. у Києві відбувся IX конгрес МТСС. Рішенням конгресу було схвалено проект концепції єдиного туристського просто­ру (ЄТП) для країн СНД і Балтії, створено Міжнародну федерацію спортивного туризму — громадську структуру, покликану безпосе­редньо здійснювахи практичні заходи, спрямовані на розвиток спортив­ного туризму на цьому просторі.

Основні положення цієї концепції розроблені на принципах, що від­повідають Міжнародній хартії спортивного туризму і забезпечують безумовну доступність проведення категорійних спортивних походів та подорожей на туристсько-рекреаційній території держав СНД і Балтії.

Відповідно до положень Міжнародної хартії спортивного туризму та вищезгаданої концепції більшість членських організацій МТСС (у то­му числі українських) прагнуть застосувати єдиний підхід для оцінки спортивної, суддівської, інструкторської та інших видів кваліфікації

туристів за допомогою створення сучасної нормативної та вдоскона­лення вже існуючої бази спортивно-оздоровчого туризму. Розроблено та затверджено «Правила змагань зі спортивного туризму» і «Єдину спортивну класифікацію».

На сьогодні в Україні сформовано висококваліфікований кадровий корпус працівників оздоровчо-спортивного туризму, а також громадсько­го активу. Організаційними та методичними центрами розвитку оздо­ровчо-спортивного туризму є туристські клуби та секції. Діє спеціалі­зована контрольно-рятувальна служба.

Упродовж останніх років в Україні організовано і проведено низку національних та міжнародних заходів з різних видів оздоровчо-спортив­ного туризму. Так, на Міжнародній олімпіаді зі спортивного туристсь­кого багатоборства, що відбулася в Криму, команди України посіли перші місця з гірського та велосипедного туризму.

Використана література:

1. Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.

2. Туризм у ХХІ столітті. – К., 2001.

3. Енциклопедія туриста. – М., 1993.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная