Сінгапур, Гонконг, Південна Корея -“Далекосхідні тигри” | Реферат
Учебные материалы


Сінгапур, Гонконг, Південна Корея -“Далекосхідні тигри” | Реферат



Карта сайта spinninglineboats.ru

Самостійна держава з 1965 р. Пло­ща — 646 км2. Сінгапур є тран­спортним вузлом світового значен­ня, за вантажообігом претендує на друге місце у світі після Роттерда­ма. Він приймає кораблі будь-яко­го класу, здійснює їх бункерування, ремонт, а також контейнерні опе­рації. За обсягами нафтопереробки Сінгапур стоїть поряд з Роттерда­мом і Х"юстоном. Нафта надхо­дить з Саудівської Аравії та інших нафтовидобувних країн, а нафто­продукти експортуються в країни Південно-Східної і Східної Азії та Австралію. В сухих доках здійсню­ється будівництво суден та мор­ських платформ. Сінгапур — ве­ликий вузол повітряних і комуні­каційних сполучень. Місто стало одним з найбільших банківських центрів, і його вже прозвали «Азі­атським Цюрихом». Через ньо­го здійснюють свої операції в Пів-денно-Східній Азії банки, страхові компанії та біржі США, Японії, За­хідної Європи. За розмірами тор­гового обігу ця маленька держава-місто поступається лише 16 кра­їнам світу. її торговий морський флот також серед найбільших. Сін­гапур має розвинену туристичну ін­дустрію і набув слави «Азії в мініа­тюрі», або «Азії за одну мить». Що­річно його відвідує понад 5 млн туристів.

У 60-70-х роках XX ст. почала роз­виватися електроніка, виробляють­ся засоби зв"язку, ЕОМ і персо­нальні комп"ютери, побутова елек­троніка і електротехніка, оптичні прилади, наукові інструменти. Умовами їх виникнення в Сінга­пурі стали іноземні капітали і тех­нології, дешева, але освічена і сум­лінна місцева робоча сила, поши­рення в місті англійської мови, сприятливий інвестиційний і полі­тичний клімат. Ринками збуту про­дукції нових галузей стали не бід­ні країни Південно-Східної Азії, а країни Англоамерики і Західної Європи. Основа сучасної економіки — традиційні зовнішньоторгові операції, а також експортні галузі промисловості (на імпортній сиро­вині) — нафтохімічна, електротех­нічна і радіоелектронна, оптико-механічна, суднобудівна, судноре­монтна, авіаційна, сталеплавильна. В країні здійснюється первинна об­робка каучука, кави, чаю. Вирощу­ють кокосову пальму, прянощі, та­бак, овочі, фрукти. Розвинені сви­нарство, птахівництво, рибальство, морський промисел. Основні тор­гові партнери: США, Японія, Ма­лайзія.

Сянґан

Має площу 1 тис. км2. Осно­ву економіки складають валют­но-фінансові і зовнішньоторго­ві операції, в Сянгані розвинуті суднобудування, швейна, судно­ремонтна, текстильна, електротех­нічна, радіоелектронна, нафтохі­мічна промисловість, орієнтовані на експорт. Сянґан (Гонконг) — транспортний фінансовий, торго­вий і туристичний центр світово­го значення. Його порт, включаю­чи контейнерну гавань, аеропорт і морський торговий флот, нале­жить до найбільших у світі. Бан­ківська діяльність доповнюється торгівлею алмазами та золотом. У промисловості традиційним за­лишається виробництво тексти­лю, більшість продукції експорту­ється. За експортом готового одя­гу — одне з перших місць у світі. Місто стало виробником і експор­тером продукції електронної, раді­отехнічної і електротехнічної про­мисловості: радіоприймачів, те­левізорів, електронних іграшок, гральних автоматів, електроламп, електричних ліхтарів. Випуска­ються фотоапарати, годинни­ки, цемент, пластмасові вироби. Різноманітна продукція харчової промисловості: від консервова­ного імбіря до цукру, кондитер­ських виробів, різних марок ри­сових вин, пива, сигарет. Широ­ко поширене в Сянгані і кустарне виробництво. У маленьких майстернях шиють чоловічі сорочки, створюються шедеври з каміння, слонової кістки і дерева, розпису­ється посуд, паперові ліхтарі, пле­тені меблі.

Сільське господарство не забез­печує населення продуктами хар­чування. Головні продовольчі культури — ямс і таро; із техніч­них — цукрова тростина. Поши­рене свинарство, птахівництво, бджільництво. Потреби населення задовольняються за рахунок імпор­ту з Китаю продуктів харчування та прісної води.

Умовами розвитку Сянгану завжди були дешева робоча сила і сирови­на з Китаю й одночасно гарантова­ні ринки збуту в розвинених краї­нах. Оплата праці сянґанських ро­бітників одна з найнижчих у світі, що є стимулом для залучення міс­цевого та іноземного капіталу і під­вищує конкурентоспроможність підприємств Сянгану. Іноземних підприємців привертає в Сянґан не тільки дешева робоча сила, але і низькі податки, статус відкритого порту, який забезпечує безмитний вивіз продукції. В 1997 р. Китай поновив свій суверенітет над Сян­ганом, який одержав статус «особ­ливого адміністративного району Сянґан КНР».

Важливу роль в країні відіграє ту­ризм. За експортом білизни, ігра­шок і спортивних товарів Сянґан стоїть на першому місці у світі. Основні торгові партнери — США, Японія, Велика Британія, Тай­вань.

Південна Корея

Промисловість країни повторює шлях Японії. Енергетична і сиро­винна база дуже слабка і традицій­но тут розвивалася легка і харчо­ва промисловість. В 50-х р. XX ст. було покладено початок розвитку важкої промисловості (виплавка сталі, загальне машинобудування, суднобудування, виробництво до­брив, синтетичного каучуку, паперу), а в 70-х р. XX ст.— новітніх га­лузей, в тому числі і наукоємних. Було створено потужну енергети­ку на базі імпортної нафти і будів­ництва АЕС.

Вирішальними чинниками бурхли­вого розвитку стали дешева, осві­чена і дисциплінована робоча сила, іноземні технології і капітали, га­рантовані ринки збуту в розвине­них країнах, цілеспрямована дер­жавна політика. Окремі південно-корейські корпорації увійшли до списку провідних міжнародних корпорацій.

Сучасна промисловість Південної Кореї включає: а) виробництво одягу, взуття, тканин і продуктів харчування; б) галузі важкої про­мисловості — металургію, хімічну, загальне машинобудування, судно­будування, автомобілебудування; в) електронне машинобудування. Як виробник та експортер суден (танкери, контейнеровози, хіміч­ні танкери), автомобілів та елек­троніки (комп"ютерне обладнан­ня і частини, електронні пристрої, оптичні прилади, телевізори, ін­формаційні системи) Південна Ко­рея займає одне з провідних місць у світі.

Успіх економічного розвитку Респу­бліки Кореї пояснюють дією кіль­кох чинників. По-перше, найваж­ливіша роль у розбудові країни від-

водиться її керівництву. Втілюючи такі заохочувальні заходи, як зни­ження податкових ставок, надання субсидій і кредитів, асигнування на підготовку кадрів, уряд досяг пріо­ритетного розвитку найважливіших галузей промисловості. Він підтри­мав вітчизняного товаровиробника і надав найсприятливіших умов для його розвитку. Керівництво країни спростило одержання ліцензій на імпорт і значно розширило перелік промислових товарів, що дозволя­лося ввозити. По-друге, була пра­вильно обрана економічна страте­гія з орієнтацією на експорт, яка враховувала бідність природних ре­сурсів країни. По-третє, Республіка Корея мала і досить ефективно ви­користала достатню кількість деше­вої, молодої, вельми дисциплінова­ної робочої сили з високим рівнем освіти. Історично традиційна по­вага до знань, у поєднанні з швид­кою модернізацією системи освіти привела до того, що рівень освіти в Республіці Корея є одним з най­вищих у світі.

Крім цих чинників дуже важли­вим було надання країні значної моральної, технологічної і насам­перед військової підтримки з боку СІЛА. Це дало змогу значною мі­рою скоротити витрати Республі­ки Кореї на утримання власної ар­мії, перерозподілити заощаджені на цьому кошти для розвитку економіки. Але найважливішим чинником усіх південнокорейських перетворень були люди . У Республіці Корея демографічна ситуація і ментальність населення сприяли створенню дива: це віковий склад працездатного населення, багатовікове виховання поваги до праці, типово властива для східноазіатських країн дисциплінованість.

Як і інші «азіатські тигри», Півден­на Корея перетворилась на вели­ку торгову державу. Вона ввозить паливо і сировину (нафту, залізні руди, ліс, бавовну), а вивозить го­тові промислові вироби (одяг і взут­тя, сталь, автомобілі, судна, елек­троніку). Головними її партнерами є США, Японія, Німеччина.

1. Бершадська Т. Економічна та соці­альна географія світу. 10 кл.— Тер­нопіль: Підручник і посібники, 2002.

2. Карєзнавство. Географія. Туризм.— 1998.-№ 19.

3. Географія.— 2004.— № 5.

4. Економічна і соціальна географія сві­ту / За ред. Є. П. Качана — Терно­піль: Астон, 1999.

5. .Энциклопедия для детей. Т. 13. Стра­ны. Народы. Цивилизации / Глав, ред. М. Д. Аксёнова — М.: Аванта, 2000.

6. Юрківський В. М. Регіональна еконо­мічна і соціальна географія. Зарубіж­ні країни: Підручник.— К.: Либідь, 2000.




edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная